|
Біографія Бичковського О.А.
Олег Анатолійович Бичковський народився в cмт Кодимі Одеської області 8 листопада 1923 року в сім’ї залізничника.
Батько – Анатолій Миколайович – працював телеграфістом, а мати – Вероніка Петрівна – діловодом при вантажній конторі. Батьки з Черкащини переїхали в Крижопіль, а в 1945 році виїхали з Крижополя.
У 1931 році Олег пішов у 1-ий клас. Навчаючись у школі, він завжди відзначався старанністю і кмітливістю, був енергійним, життєрадісним і справедливим. Заповітною мрією Олега було здобути військову професію, присвятити своє життя захисту Батьківщини.Закінчивши Крижопільську середню школу, він вступає до Київського артилері йського училища.
Закінчив артилерійське училище в Середній Азії. На Калінінському фронті був поранений. У боях із ворогом Олег проявив мужність і героїзм, за що нагороджений орденом Червоної Зірки і представлений до нагороди орденом Вітчизняної війни І ступеню. Був призначений командиром 2-ої батареї 130 окремого протитанкового винищувального дивізіону 254 стрілецької дивізії 52 армії. Будучи командиром батареї 45 мм гармат, починаючи з перших боїв на правому березі р. Дніпра, постійно брав участь у відбитті контратак противника. Батарея Бичковського витримала 4 шалених атаки ворога.
6 жовтня ворог під прикриттям танків атакував передній край стрілецького полку. У першій атаці Бичковським і його бійцями було підбито 2 німецькі танки і розстріляно з гармати біля 80 фашистів.
У другій атаці Бичковський сам особисто знищив 2 танки противника. Було знищено до 15 гітлерівців, інші кинулися тікати. У цьому бою Олег був два рази поранений, але з поля бою піти відмовився. Третю атаку знову було відбито і знищено ще один німецький танк. Смертельно поранений Бичковський попросив бійців покласти його біля гармати. " Поки я живий, буду керувати боєм", - сказав він.
Четверту атаку противника бійці відбивали самі зі словами: "За командира! Вперед!". Бичковський побачив відступ фашистів і відвагу вихованих ним бійців, заплакав і помер біля гармати. Це сталося 8 жовтня 1943 року біля села Хрещатик Золотоніського району Черкаської області. Похований у селі Бубнівська Слобідка цього ж району.
"Президиум Верховного Сонета СССР указом от 22 февраля 1944 за образцовое выполнение боевых заданий командования при форсировании реки Днепра, развитие боевых успехов на правом берегу реки и проявленные при этом отвагу и геройство присвоил Бычковскому Олегу Анатолиевичу звание Героя Советского Союза".
Грамоту Героя Радянського Союзу було вручено брату Ігорю Анатолійовичу Бичковському головою Президії Верховної Ради СРСР Л. І Брежнєвим у Георгієвському залі Кремля 13 лютого 1962 року. Ігор Анатолійович приїжджав на зустріч із учнями школи (1776) і залишив грамоту у шкільному музеї бойової слави. До самого Берліна громила ворога батарея 130 окремого самохідного артдивізіону 254 стрілецької дивізії, батарея, якій присвоєно ім’я її мужнього командира О. А. Бичковського.
Іменем Бичковського названа вулиця в селі Бубнівська Слобідка на Черкащині і в Крижополі, а школа, де навчався Олег від 4 серпня 1964 року носить ім’я свого вихованця. У 1968 році біля школи відкрито погруддя Олегу Анатолійовичу. Його іменем також названо декілька вулиць у селах району.
|
