Напевно, кожному з нас варто задуматися над своїм минулим. Згадати своїх предків, їхнє життя та подвиги. Саме завдяки героїчним вчинкам наших дідусів та бабусь ми маємо таке дороге нам слово «СВОБОДА». Вони поїли землю своєю кров’ю, віддавали все найдорожче, лягали тілом проти величезних, нездоланних танків, щоб ми ніколи не зазнали важкого тягаря. Немало на нашій землі героїв, немало полягло, немало пішло у безкінечність, але пам’ять залишиться назавжди… Одним із таких героїв був наш земляк, учень нашої школи Олег Анатолійович Бичковський. Він у 1943 році загинув при форсуванні Дніпра. Посмертно молодший лейтенант, який командував батареєю, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Олег Анатолійович похоронений у Бубнівській Слобідці Золотоніського району на Черкащині. У пам’ять про відважного юнака наша школа носить його ім’я. Але, на щастя, не одні крижопільчани пам’ятають про цього мужнього хлопця. Саме вічний незгасимий вогник пам’яті покликав у далеку дорогу учнів та учителів Бубнівської школи. У четвер, 7 травня, вони вирушили до нас, аби вшанувати подвиг Олега Анатолійовича. До речі, їхня школа розміщена по вулиці Бичковського. О 18.00 годині подорожуючі прибули до нашої школи. Згодом, після вечері, для них відбувся вечір присвячений тим жахливим 1941-1945рокам. Виступало багато людей, котрі мають хоч якесь, хоч невеличке відношення до Олега Бичковського, Романа Сміщука та взагалі до війни. А на десерт, як-то кажуть, була чудова вистава «А зори здесь тихие…», яку підготували учні 9-Б класу під керівництвом Андронік Лариси Йосипівни. Далі – дискотека з найрізноманітнішими конкурсами. Будемо сподіватися, що вечір та сама дискотека справила на учнів таке ж гарне враження, як і на нас. Подорожуючі ночували у вчителів та учнів нашої школи. Наступного ранку смачний сніданок та найголовніше – лінійка біля пам’ятника О.А.Бичковського. Мабуть, кожен присутній дізнався щось нове із біографії Олега Бичковського і, напевно, уявив ті страшні битви, відчув у собі хоч краплину жалості, співчуття та величезну вдячність нашим предкам. Наступною зупинкою у подорожі був музей-садиба Заболотного. Знову безліч нової інформації та цікавих фактів. А на закінчення був концерт у районному будинку культури. Будемо сподіватися, що гарні враження та спогади залишаться у наших гостей. А ми завжди будемо пам’ятати безсмертні подвиги нескореного народу.
24 травня 2009 
Відвідувачі, що перебувають у групі "Гість", не можуть коментувати дану новину.