автор: Admin 22 січня 2010 переглядів: 1001

Щаслива та людина, яка з дитинства подружилася із природою! Та як на наш час, відчувається брак людської любові до природи, за якою – потреба у підвищенні екологічної культури, тобто екологічного виховання.

Життя людства нерозривно пов’язане з природою. На ранніх етапах свого існування людство не завдавало значного впливу на природу та її екологію. Але з часом все кардинально змінилося…

Отож екологічна ситуація в Україні та зокрема на Кри-жопільщині значно погіршилась з квітня 1986 року після аварії на Чорнобильській Аес. Ця обставина, а також складні соціально-економічні умови призвели до різкого погіршання стану здоров’я населення та зниження його відтворення. На сьогодні в Крижопільському районі більше людей помирає, ніж народжується. А з 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха. Радіаційний фон в нашому містечку теж перевищував норму в ті страшні роки…

Відлуння тих років позначилось на екології природи та здоров’ї людей і в наш час.

На сьогодні тема «Екологія» досить популярна. Ми все частіше й частіше чуємо страшні слова -«екологічна катастрофа». Та вона, на мою думку, - ще не повна загибель! І все ще – в наших руках: зупинити щось, змінити, запобігти чомусь, відвернути загрозу. Я переконана, що починати тут треба саме з перебудови власної свідомості і власної поведінки. Саме в руках людства підкорити технічний прогрес законами екології. Для збереження навколишнього середовища кожна людина має зробити свій внесок. Кожен з нас може подбати про найменше: посадити квіти біля під’їзду, повісити птаству годівниці, вилікувати скалічене дерево у парку або у дворі, закрити кран, з якого марно тече вода…

Але більшість людей чинить не зовсім так: скинемо сміття у найближчу річку («щоб далеко не везти!»), пройдемо через квітник («щоб скоротити шлях!»), розведемо багаття під деревами («а тут так затишно!»), нам не вистачає часу озирнутися на тварину або пташку, що потребує саме нашої допомоги («нехай хтось інший!»). На відпочинку в лісі або біля річки ми натхненно милуватимемося природою, а потім, залишивши за собою купи сміття, повисмикує-


мо із землі усі квіти, що навколо, щоб за день-два викинути їх, зів’ялі, на сміт­ник. І так чинимо ми, люди

- найрозумніші істоти Землі. Ні, людина й суспільство повинні докорінно змі­нити своє ставлення до природи та її ресурсів…

А що діється у Крижо-полі після базару у вівторок?

Йдучи зі школи (а моя дорога додому лежить саме через базар), щоразу помічаю, що моє містечко потопає в смітті: папірці, поліетиленові кульки та багато іншого мотлоху – скрізь і всюди. Так, можна сказати у відповідь, але ж після базару все це прибирають… Прибирають, але це – сміх, а не прибирання. Воно проводиться лише там, де розкладається базар, і лише

- поверхнево. А ви подивіться, що робиться за його межами. Вітер підіймає і несе увесь той мотлох (а інакше його і не назвеш) на різні вулиці по всьому містечку Це – жах! Наслідки базару можна спостерігати впродовж всього тижня до наступного вівторка. Разом із сміттям через увесь Кри-жопіль несеться ще й пилюка. На все це не можливо із спокійною совістю дивитись. А ми ж цим ще й дихаємо.

Більше того, деякі люди, якщо їх можна так назвати, лінуючись, сміт-

Інформує УПСЗН

тя несуть не до спеціально відведених місць, а залишають пакети із ним прямо посеред дороги на вулицях. Як у них підіймається на це рука?!

Щовесни людей із підприємств та установ везуть на вирубування кущів та побілку дерев біля доріг, які ведуть до нашого селища. Це, напевно, для того, щоб показати красу із зовні. А не краще було б прибирати вулиці селища зсередини? Колись, як розповідала мені моя бабуся, кожного ранку в нашому селищі були люди, які підмітали вулиці. А тепер? Зрештою, хіба наше насе­лення все зайняте на роботі? На „біржі праці” нині перебуває маса людей – то чому б їх не залучити до цієї справи?

А взагалі, якби це було в моїх силах, я б запропонувала всім людям селища вийти на так званий „загальний субо-тник” для прибирання рідного містечка. І думаю, що після нього мало в кого б піднялась рука кинути де попало обгортку від цукерки, недопалок чи будь-який папірець.

Коли я читаю або чую, що «Природа мститься нам…», я не погоджуюсь з цим. Бо знаю напевне, що вона просто тепер безсила нас захистити від при­родних катаклізмів, і саме ми призвели її до цього.

Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: по­рушуються природні угру-пування й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується ґрунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому…

З огляду на це, сподіваюсь, що моє покоління буде уважнішим до всього, що нас оточує. І коли з’являться наші діти, то вони застануть не пустелю із температурою повітря понад 60о, а побачать зелено-голубу планету ЗЕМЛЯ.

Світлана Беренчук, учениця 9-А класу Крижопільської СЗШ І-ІІІ ст. №1.

Шановний Гість, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.