ВИХОВНА ГОДИНА
на тему:
“Сім чудес світу”
Чудеса античного світу.

До семи чудес світу - як пишуть майже одностайно всі енциклопедії,- зараховуємо творіння людського генія, які своєю технічною чи художньою довершеністю викликали подив античного світу. Сюди відносимо:
1 .Єгипетські піраміди.
2. "Висячі сади" Семіраміди.
3. Храм Артеміди в Ефесі.
4. Статую Зевса Олімпійського.
5. Мавзолей у Галікарнасі.
6. Колос на острові Родос.
7. Маяк на острові Фарос.
Кожна епоха, мабуть, могла б назвати свої "сім чудес світу", але лише стародавні історики, попіклувалися про те щоб архітектурна велич античності закарбувалася в пам'яті нащадків як історичний факт, факт під назвою "Сім чудес світу".Слід також зазначити, що "чудес" в античному світі було набагато більше. Перераховані вище загальновідомі споруди були вибрані якимось енциклопедистом цілком довільно, не пощастило потрапити до списку стінам в Тірінфі та Мікенах, мосту через ріку Єворрат у Вавилоні, лабіринту у Фаюмському оазисі в Єгипті, римському Колізею, палацу перського царя Кіра в Екбатанах(сучасний Іран), Міносовому Лабіринту на острові Кріт, Адріановій гробниці в Римі, римському Капітолію, афінському Акрополю, вівтарю у храмі Зевса в малоазійському місті Пергамі, а також Вавилонській вежі.

Мавзолей у Галікарнасі
Галікарнас - це перше місто дорійських греків. А ще це батьківщина батька історії Геродота.
Ідей побудови Мавзолею, найбільшої після єгипетських пірамід гробниці в світі , засновувалася не на вірі в безсмертність душі й не на бажанні задовольнити тирана, а на прагненні прославити безмежне кохання. Найпалкіше кохання з усіх, які збереглися в людській пам'яті за останніх п'ять тисяч років.
Артемісії не пощастило: її почуття не оспівали поети, але найкращі будівничі і скульптори спорудили пам'ятник її коханню - п'яте чудо світу.

Історія Артемісії дійшла лише у "фактографічному записів" Плінія й Галлія;
"Кажуть, що любов Артемісії до свого чоловіка була сильніша від усіх поетичних творів про кохання й триваліша, ніж людські пристрасті. Коли прийшла до Мав зола смерть, вона, плачучи й заламуючи руки, спалила його тіло на вогнищі і влаштувала пишні похорони. З великого жалю по чоловікові потовкла його спалені кості на порох, змішала їх з духами, розбавила водою і випила". "І ще виявляла багато інших ознак пристрасного кохання. З надзвичайним зусиллям та щедрістю збудувала вона для увічнення його пам'яті цю найславетнішу гробницю, таку прекрасну, що вважають її одним з семи чудес усіх країн світу. Присвятила цю гробницю духові Мав зола і звеліла скласти про нього чудові панегірики". Будівля в Галікарнасі сягає 49 м заввишки.
У двадцятому столітті нашої ери мавзолей ще стояв. У тридцятому його пошкодив землетрус. У п'ятнадцятому він був знищений родоськими рицарями, які використали його як будівельний матеріал на стіни фортеці святого Петра. У дев'ятнадцятому столітті були знайдені його рештки Чарльзом Томасом Ньютоном (1816-1894).
Від імені Мав зола походить загальновживане нині слово "мавзолей".

Фідіїв Зевс в Олімпії
Статуя Зевса Олімпійського, перш за все, вражає тим, що порівняно з творіннями мільйонів рук - пірамідами, зіккуратами, вавилонськими мурами, була витвором однієї людини, Фідія. Крім того, вона вражала своєю колосальністю. За найскромнішими даними вона без п'єдесталу сягала дев'яти метрів. Страбонові здавалось, що навіть Зевсів храм був для неї малий :"Вона така висока, що, незважаючи на значну висоту храму, складається враження, ніби художник порушив закони пропорції, бо сидячий Зевс сягає аж до стелі, отже, з першого погляду видно, що б він захотів устати, то треба було б знести дах.".
Вражала також коштовність статуї . Одяг Зевса та його волосся були з золота, неприкриті частини тіла зі слонової кості, трон з кедрового дерева, інкрустованого чорним деревом і самоцвітами.
Коли Фідій поставив статую в храмі, приголомшені відвідувачі питали його, за яким зразком він її створив: чи сам піднявся на Олімп, щоб побачити Зевса, чи Зевс зійшов з Олімпу, щоб йому показатись. Фідій відповів, що створив статую за 528-530 рядками першої пісні "Іліади". Щоб показати, як мало треба великому художникові для сюжету великого твору, наведемо ці рядки: "Мову скінчив Кронів син і звів свої темні брови. Божі кучері вмить з безсмертної голови лягли на божественне чоло володаря - і великий Олімп задрижав".
Маяк на острові Фарос
Маяк на острові Фарос біля порту Александрія 126 м заввишки було збудовано в III ст. до н. е. Состратосом з Кнідоса за наказом царя Єгипту. Прометея III з Феладельф (близько 304-246 pp. до н. е.). На його найвищому ярусі було розташовано обладнання для послання світлових сигналів, що відбивали за допомогою вгнутого дзеркала блиск розпаленого вогню.
Пролемеї спорудили цей дивовижний хмарочос на скелі посеред моря не тільки з чисто практичних міркувань. Він символізував велич їхньої держави, їхнє багатство й могутність. І, наче світло в темряві, був він символом тодішньої Олександрії, її культурної місії в елліністичному світі. В період, коли будували останнє чудо античного світу, всі найвизначніші відкриття й винаходи античної техніки були вже зроблені. Був уже відомий Архімедів гвинт ("єгипетський слимак"), були вже журавлі й найрізноманітніші будівельні прилади.
Що ж до архітектора, який розробив проект маяка і керував його будовою, то він був людиною відомою в античному світі. Адже "сади Семіраміди" були не єдиною з висячих споруд на той час, а Сострат був автором "висячого бульвару" на острові Гніді. Приписують йому й іншу складну будівельну операцію: під час боїв за Мемфіс він буцімто відвів води Нілу, завдяки чому пощастило здобути місто. Та вірогідність цього факту сумнівна.

Колос Родоський.
Статуя родоського бога Сонця Геліоса стояла на воді до порту Родос на острові, що мав ту саму назву. Колос родоський збудований близько 290р. до н.е. Харесом з Ліндоса.У стародавні часи був найвищим мідним пам'ятником - 36м. заввишки. Між його розставленими ногами начебто могли пропливти кораблі. Філон так описував цю ситуацію: "Митець використав на свій твір стільки міді, що на його відкриття не вистачило наявних запасів, і довелось звертатись за допомогою до мідних копалень усього світу. Чи не тому засипав Зевс родосців таким багатством, щоб вони віддали його на вшанування Геліоса й поставили статую, яка сягає від землі до неба?" Можна гадати, що Колос родоський був заважкий навіть для самої землі. Вона бо витримала його на собі всього близько п'ятдесяти років. "Навіть лежачи, був він ще чудом світу", – пише Пліній. Для істориків загадковим залишається питання, як же спромоглися родоські спорудити статую таких розмірів?.. Очевидно Харес" відлив та поставив Колосові ноги, потім шматок за шматком відливав інші частини тіла і з'єднував їх із тими частинами, що вже стояли".

Єгипетські піраміди.
Найбільша з них-піраміда фараона Хеопса( близько 2680-2560 до н.е.). Ця Гробниця розташована поблизу місцевості Гіза. Має вигляд піраміди з квадратною основою (довжина сторони 233м.). Висота її сягала 147м. Кубатура її дорівнює 2521 тис.мЗ.Чому піраміди вважають за чудо? За їхню могутність і "Гори каміння, що звелися на горах каміння", -говорить Філон. За їхню велич: "Гідний подиву архітектонічний задум, який не може бути перевершений", -каже Гете. За свій вік: "Усе на світі боїться часу, але час боїться пірамід", – говорить арабська приказка.

"Висячі сади" Семіраміди
Вавилонська вежа, грандіозний храм, овіяний легендами, з якихось причин не ввійшла до списку семи чудес світу. За найбільше чудо у Вавилоні вважали "висячі сади" Семіраміди. Але аж до початку нашого століття весь культурний загал вважав ті сади за чистісіньку вигадку. Одна із причин цього сама цариця Семіраміда. Історія зберегла декілька біографій Суміраміди. Одна з них свідчить: цариця- дочка богині Деркети і звичайного юнака з людського племені. Дівчинка чудом врятувалася, коли її мати покінчила з собою, втопившись у морі. Красою вона перевершувала всіх дівчат, завдяки чому і стала дружиною Оннеса, першого королівського радника. Коли почалася війна із сусідньою Бактрією, цар Нін ніяк не міг здобути перемоги. Оннес нудився і викликав у табір свою гарну і мудру жінку, яка, прибувши на місце маневрів, напала на ворога з того боку, де були височезні мури, але мало захисників, і одразуж здобула перемогу. Захоплений її хоробрістю, цар обдарував Семіраміду і примусив Оннеса відмовитись від дружини. Таким чином Оннес повісився, а Семіраміда стала царицню, а згодом і царицею-вдовою. Вона заснувала над Єфратом нове місто- Вавилон, правила мудро і розважливо. Коли її син вирішив що вона вже надто довго править країною і хотів її вбити, Семіраміда сама передала йому владу, вийшла на балкон, обернулася на голубку й відлетіла просто в безсмертя. Серед біографій Семіраміди були,, щоправда, й реалістичніші, але всі однаково неймовірні. Цього вченим було досить, щоб проголосити "висячі сади" казкою. Аж до того часу, поки на них не натрапив Кольдевей. Ось їхній детальний опис. Насамперед ставлять камінні стовпи, що приймають на себе вагу цієї будови ; оздоблені, вони утворюють залу або колонаду. На них лежать пальмові балки. На ті балки насипано щільний шар землі, а в ту землю посаджено найрізноманітніші квіти. Таким чином, над головами тих, що гуляють між стовпами внизу, пролягає зоряне поле ... Вода подається або силою власного спаду, або її піднімають по трубах спеціальні пристрої, що використовують силу тиску, а також відповідні механізми. "Висячі сади"перевершили багато інших споруд античності, більших розмірами і розкішніших, по-перше оригінальністю задуму, по-друге досконалістю і сміливістю, по-третє красою.?

Храм Артеміди в Ефесі.
Храм Артеміди, грецької богині рослинного і тваринного світу, а згодом - місяця, був розташований в Ефесі, на узбережжі Малої Азії. Була то найбільша грецька святиня: 105 м заввишки. Перед будівлею було поставлено велику статую Артеміди. два ряди по 8 колон, що сягали 18м заввишки, прикрашало фассад храму, 2 ряди по 8 стояло ззаду і 2 по 20 височіло з кожного боку. Храм Артеміди, як не прикро, уславлений був ще й історією свого знищення. Ім'я людини, яка спалила цей шедевр, мало бути, за рішенням ефейської ради назавжди викреслене з людської пам'яті, адже вона скоїла цей злочин задля того, щоб прославитися у віках. Тому в офіційних документах злочинця називали: "один божевільний" Та завдяки балакучості історика Феопомпа ім'я Герострат таки залишилося в каналах історії. Олександр Великий, вступивши в Ефес, звелів відбудувати храм. Архітектор Дейнократ обмежився тим, що скопіював колишній проект, вважаючи, що в ньму немає чого поліпшувати. Більше ніж півтисячі років по тому храм височів. У 263 р. до н.е. споруда була спустошена готами, а землетрус 389 року дорушив справу, перетворивши храм на руїни.

Розмір: 50 Kb
Скачали: 202